Узагальнення досвіду роботи

Управління з питань освіти, молоді та спорту

Золочівської райдержадміністрації

                     Районний методичний кабінет

     Узагальнення досвіду роботи

вчителя початкових класів

Червоненської ЗОШ

І-ІІІ ступенів

Золочівського району

Львівської області

  Вов’янка Лесі Ярославівни

                                                                        Я прагну досягти в житті

                                                                        простого дива,

                                                                        Хай будуть терна на путі,

                                                                        Хай буде злива

                                                                        Поразок і падінь…

                                                                        Але я вчитель…

                                                                        І серед прийдешніх поколінь

                                                                        матиму щастя

                                                                        плекати віру і тепло,

                                                                        вчити любити.

                                                                        Я прагну сіяти добро

                                                                        й талант творити.

        Ідеалом сучасного навчання є особистість не з енциклопедично розви-неною пам’яттю, а з гнучким розумом, зі швидкою реакцією на все нове,з повноцінними, розвинутими потребами дальшого пізнання та самостійної дії,

з добрими орієнтувальними навичками й творчими здібностями.

        Знаю, що школа покликана вчити, але переконана, що цілісне сприймання світу неможливе без виховання якостей людяності, без формування вмінь і навичок творити добро та красу, служити прогресу. Все це залежить від різно-манітної за змістом, структурою, способами організації навчальної діяльності.

          Для якісного оновлення уроку в початкових класах у центрі уваги стоїть, на мій погляд, розвиток пізнавальної активності школяра. Адже, час лине швидко,змінюється життя. Приходять до школи все нові й нові учні. Навчати і виховувати їх потрібно теж по – новому. Проголошений в освітньому просторі України принцип варіативності освіти дає змогу будувати навчальний процес на досконаліших стратегіях і технологіях, із застосуванням яких відбувається саморозвиток особистості, забезпечується успіх діяльності вчителя. Я вважаю, що сьогодні вже недостатньо навчати традиційно: у центрі навчально – вихов-ного процесу має бути учень. Забезпечити умови, щоб учень був суб’єктом навчальної діяльності, зобов’язаний кожен вчитель. Передумови для цього на уроці такі:

o   не можна всіх навчити однаково ,треба створити належні умови , щоб кожний школяр зробив стільки кроків, скільки зможе;

o   від полювання за помилками перейти до їх профілактики;

o   створити комфортні умови для кожної дитини (вчитися без страху, охоче, із задоволенням);

o   формувати вільну особистість.

          Все частіше ми, вчителі, почали зустрічати пасивних дітей, з небажанням вчитися, виконувати домашні завдання, взагалі йти до школи. У дітей почав гаснути вогник пізнання, допитливості, сподівання. Саме це підштовхнуло мене до вибору проблеми «Розвиток  пізнавальної активності  молодших  шко-лярів на уроках української мови.»

           Актуальність даної теми полягає в тому, що навчання людини (утім, як і всього живого), на відміну від обробки об’єктів неживої природи, не може бути успішним, якщо в того кого навчають, немає бажання учитися. Людина має право робити або не робити те, що від неї вимагають. Тому успіх справи знач-ною мірою залежить від бажання (прагнення) робити.  Зокрема, чим сильніше бажання навчитися, тим успішніше йде навчання. Без бажання, проти волі, воно не піде – насильно не навчиш. Впевнена, що навчання не буде успішним, якщо в учня не пробуджене бажання вчитися.

            Розкриття сутності пізнавальної активності особистості вимагає науко-вого визначення поняття «активність». В педагогічному словнику за редакцією М.Д.Ярмаченка наводиться таке визначення: «активність» - властивість особистості, яка виявляється в діяльному ініціативному ставленні до навко-лишнього світу та самої себе [3, с.21].

           Проблема розвитку пізнавальної активності школяра не нова. Вона має давню історію і притаманна майже всім періодам розвитку педагогіки. Оскільки пізнавальна активність – це якість діяльності, в якій проявляється перш за все ставлення учня до предмету і процесу діяльності, тому не дивно, що увага до проблеми пізнавальної активності школярів у процесі навчання характерна для багатьох педагогів.

              Так, видатний чеський педагог Я.А.Коменський  у першому розділі «Великої дидактики» говорить про необхідність всіма засобами підвищувати в дітях гаряче прагнення до пізнання, до навчання. Цій проблемі приділяли багато уваги І.Г.Песталоцці, А.Г.Дістерверг, К.Д.Ушинський. В.О.Сухом-линський вважав, що навчальний процес у сучасній школі повинен розвивати всемогутню радість пізнання.

            Говорячи про необхідність подальшого удосконалення всієї загально-освітньої системи, а в першу чергу середньої школи, К.Д.Ушинський зазначав: «У сучасних умовах, коли об’єм необхідних для людини знань різко і швидко росте, уже неможливо робити головну ставку на засвоєння певної суми факто-рів . Важливо прививати вміння самостійно поповнювати свої знання, орієнтуватися в стрімкому потоці інформації…»[2, с.35].

             Вагомий внесок у розробці даної проблеми належить вітчизняній школі кінця ХIХ – початку ХХ століття. Г.Ващенко наголошував на необхідності розвитку пізнавальної активності у молодших школярів. Наукові колективи Л.Занкова, В.Давидова, Д.Ельконіна не тільки розвивали теоретичні засади, а й експериментально підтвердили можливості розкриття резервів учнів у розвитку пізнавальної активності, формуванні здатності до саморозвитку та самопізнання.

                Розвиток пізнавальної активності є і результатом, і необхідною умовою  шкільного навчання. Успіх у свідомому опануванні шкільної програми залежить від творчої активності учня на уроці, вміння доказово міркувати, обгрунтовувати свої думки, вміння спілкуватися з вчителем. «Може, маленька дитина повторює те , що було вже зроблено , створено іншими людьми, але якщо це діяння - плід її власних розумових зусиль, - вона творець; її розумова діяльність - творчість». Тому всі свої дії намагаюсь спрямувати на те, щоб дитячі роки були не лише підготовкою до життя, а власне життям. Тож визначальними рисами навчання у моїй роботі є: взаєморозуміння, взаємоповага, творче співробітництво. Відомо, що найкращий вчитель той, хто пробуджує в учнів бажання вчитися. Щоб навчити дитину, треба не просто передати їй знання і вміння, а викликати в неї пізнавальну та практичну активність.

                  Найбільшу трудність в роботі над розвитком пізнавальної активності у мене викликає те, що не всі діти виявляють однаковий інтерес до навчання. Багатьом  притаманний нестійкий інтерес, який виникає лише час від часу, залежно від специфіки завдання чи вправи. Успіх навчання в такій ситуації значною мірою залежить від емоційності та зацікавленості. Тобто, включення в процес навчання почуттів. Адже почуття тісно пов’язані з діяльністю дитини, спонукають її до активних дій, емоційно забарвлюють сприймання,    мислення, сприяють кращому запам’ятовуванню. При вирішенні цієї  проблеми корис-туюся порадами В.О.Сухомлинського: «…в хвилини емоційного піднесення думка дитини стає найбільш чіткою, а почуття здивування є могутнім джерелом бажання знати». Лише, коли дитина зацікавиться матеріалом, у неї виникне бажання дізнатися про нього більше. Ефективне навчання неможливе без пошуків шляхів активізації пізнавальної діяльності учнів. Адже діти повинні

 не тільки засвоїти певну суму знань, а й навчитися спостерігати, порівнювати, виявляти взаємозв’язок між поняттями, міркувати. А досягти цього можна ли-ше засобами, що активізують пізнавальну діяльність. До них належать: дидактичні ігри, ігрові ситуації, цікавинки , завдання творчого характеру, нестандартні завдання. Чим різноманітніші види діяльності , якими займається учнівський колектив, тим більше можливостей у кожної дитини розкрити свої здібності [8, с.2].

               Запитання «Що?», «Як?», «З якої причини?», «Чому ти так думаєш?» спонукають дитину до пошуку. Але для пізнавального процесу потрібні ще й факти, приклади, спостереження, уявлення. Спостерігаючи, міркуючи, учні осмислюють суть того чи іншого явища, події і розв’язують посильне пізнавальне завдання.

                Використовуючи інноваційні та вдосконалюючи традиційні методи і прийоми навчання, пізнавальну діяльність учнів трактую як цілеспрямовано організовану взаємодію між учителем та учнем. Від якості й ефективності організації та управління пізнавальним процесом школярів і залежатиме його кінцевий результат – якість навчальних  досягнень учнів та рівень їх розу-мового розвитку.

             Роботу з розвитку пізнавальної активності будую у такій послідовності: цікаво – знаю – вмію. Плануючи урок, чітко визначаю його навчальні завдання і заздалегідь готую необхідні для цього матеріали. Це дає змогу забезпечити активну діяльність усіх учнів класу. Постійно використовую на уроках коментування, обговорення, багато завдань виконуються самостійно. Для творчих робіт підбираю теми, які цікаві дітям, викликають певні емоції, торка-

ються струн душі і серця, будять розум, фантазію, уяву.

             Для роботи парами пропоную гру «Два – один». Один з учнів утворює

складні іменники з двох іменників, а інший утворює речення з поданими словами. Розвиток інтонаційного чуття та ритмомелодики тексту потребує розумового напруження, винахідливості та творчості. Тут мені стає у пригоді вправа «Розумники». Дітям потрібно придумати та вписати пропущене слово у римований рядок.

            Вивчення педагогічної літератури та власний педагогічний досвід переконують у тому, що активна розумова діяльність учнів у навчальному процесі забезпечується за умов:

o   високої мотивації школярів на навчальну діяльність;

o   створення відповідного навчального середовища;

o   використання педагогічних технологій та методів відповідно до досягнутого рівня та завдань розвитку розумової діяльності учнів;

o   залучення школярів до самостійної діяльності, в тому числі проектної та дослідницько-пошукової;

o   створення ситуацій успіху в навчальній діяльності;

o   орієнтації навчального процесу на формування компетентностей та досвіду діяльності;

o   забезпечення активної та інтерактивної взаємодії школярів з педагогом та між собою.

            Тому у навчальній діяльності постійно використовую інноваційні підходи, комп’ютерні технології, творчі вправи та завдання. Вони мають багато переваг:

-         у роботі задіяні всі діти класу;

-         учні вчаться працювати в групі, в парі;

-         формується доброзичливе ставлення до опонента;

-         кожна дитина має можливість пропонувати свою думку;

-         створюється ситуація успіху;

-         за короткий час опановується багато нового матеріалу.

             Для розвитку пізнавальної активності я практикую такі інноваційні технології навчання:

§  інтерактивне навчання ( навчання в парах, ротаційні (змінювані) трійки, 2-4-всі разом, карусель, малі групи, акваріум);

§  розвиваюче навчання (хвилинки – цікавинки , ребуси, загадки, числові головоломки, рольові ігри);

§  проектну діяльність ( уроки-презентації, уроки-телепередачі, інтегровані уроки, віртуальні подорожі, інтерактивні вправи ); 

§  групову навчальну діяльність (малі групи, дискусії, турніри, міні – уроки, імітаційні ігри, ділові ігри, коло ідей );

§  формування творчої особистості ( дослідницькі роботи, гра «Інтерв’ю», інсценізація казок, опорні схеми).

             Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми

на основі аналізу обставин та відповідної ситуації [4, с.9].

            Інтерактивні технології на уроках  дозволяють забезпечити глибину вивчення матеріалу. Змінюється роль учнів: вони стають активними, приймають важливі рішення. Але кожна інтерактивна вправа потребує попереднього розгляду і навчання учнів для її проведення. Всі інтерактивні методики вимагають від  учителя додаткової підготовки, ретельно продуманого кожного етапу уроку. Проте затрачені зусилля виправдовують себе.

                  Застосовуючи комп’ютерні технології, уникаю буденності в навчанні, унаочнюю нові поняття, підтримую інтерес до навчання, вношу творчі ідеї.          

                    Для забезпечення ефективності уроків, прагну раціонально визначити співвідношення його структурних елементів, вивчення теоретичного матеріалу поєдную з виконанням різнорівневих практичних завдань на закріплення та перевірку засвоєння навчального матеріалу.

Практикуючи інноваційні технології використовую розподіл:

Лекція	5%
Читання	10%
Аудіо-візуальні методи	20%
Демонстрування	30%
Групові  дискусії	50%
Дидактичні ігри	75%
Навчання інших,негайне застосування набутих знань	90%

               Серед елементів інтерактивних методів навчання часто застосовую метод побудови «асоціативного куща», «логічного дерева» , «гірлянди асоціацій» , «павутинки асоціацій». На початку  визначаю одним словом тему, над якою буде проводитись робота , а учні згадують все, що виникає в пам'яті стосовно цього слова. Спочатку  фіксую відповіді у вигляді своєрідного «куща», який поступово  «розростається».

               Використовуючи інтерактивну вправу «Мікрофон» , надаю можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи власну думку чи позицію. При проведенні вправи дотримуюсь певних правил:

§  говорити має тільки той, у кого є «символічний» мікрофон;

§  подані відповіді не коментуються і не оцінюються;

§  коли хтось висловлюється, решта не має права перебивати, щось говорити, вигукувати з місця.

              Для розв’язування важких завдань на уроках використовую метод «Гронування». На листку діти записують ключове слово. Від нього будують однорівневе  гроно. В гронах записуються міркування навколо даних, що подані в умові завдання.

              Великого значення у навчанні надаю проблемності, яка створює сприятливі умови для розвитку пізнавальних здібностей учнів, прищеплює і розвиває в них навички самостійного набуття знань. Суть проблемного навчання полягає в тому, що перед учнем ставляться завдання, розв’язання яких

вимагає не просто запам’ятати суму фактів, а дослідити, розглянути їх у зв’язках з іншими фактами, користуючись при цьому різними способами й прийомами опрацювання матеріалу. Матеріал з української мови дає змогу під час опрацювання більшості тем створювати проблемні ситуації на різних етапах навчання: під час засвоєння нових знань, систематизації та узагальнення їх, у процесі вироблення вмінь і навичок, застосуванні знань на практиці.

             Вважаю, що метод евристичної бесіди й елементи проблемно-пошукового методу готують дітей до вирішення проблем, вчать не боятися труднощів. Вже з першого класу активно використовую на уроках таку форму роботи, як рольова гра. Діти проявляють кмітливість, уміння зорієнтуватися в ситуації. Багато учнів на початку дуже сором’язливі, тому вчаться також переборювати свою невпевненість. Разом з однокласниками відтворюють біля дошки різні життєві ситуації, знайомі й звичні для дітей. Такі ігри допомагають дитині спроектувати правила гри в реальне життя, повірити у свої сили, довести насамперед собі: «Я теж можу вийти до дошки і брати участь у сценках, можу говорити не гірше за інших». Допомагають відчути свою значимість у колі однокласників, стимулюють до уваги на уроці й бажання все зрозуміти та запам’ятати, тобто, розвивають пізнавальну активність.

             Під час повторення теми використовую інтерактивну вправу "Кубування". На гранях куба, виготовленого з картону , пишу запитання або завдання (по одному на гранях). Учням пропоную викласти на папері або в усній формі думки на запропоновану тему впродовж 2-4 хв.   

            При обговоренні вправи застосовую метод «Прес». Фактично, робота при виконанні вправ ділиться на чотири етапи. Цей метод сприяє виробленню і формуванню учнями аргументів, висловленню коротко думок по виконанню вправи. Для цього на дошці вивішую таблицю з написами:

-         я вважаю, що…

-         тому, що…

-         наприклад…

-         отже, таким чином…

В систему дидактичних ігор включаю такі:

·        на формування розумової інформації (аналіз, порівняння, виді-лення головного, аналогія, класифікація, узагальнення);

·        на відновлення, доповнення цілого;

·        на виключення зайвого;

·        ігри-драматизації;

·        ігри-конструювання;

·        рольові ігри з елементами сюжету.

              У своїй практиці застосовую різні форми   організації навчального процесу : фронтальну, групову (парну) та індивідуальну. У моєму арсеналі є розробки як традиційних, так і нетрадиційних уроків, позакласних заходів навчального та виховного характеру.

              Намагаюся розвивати дитину в цілому як особистість, навчаю її працювати творчо, вести пошукову роботу, думати і висловлювати свої думки, обґрунтовувати міркування. У своїх висловлюваннях учні використовують такі вирази: «Я вважаю»…, «На мою думку…», «Я гадаю…», «На мій погляд…», «Я припускаю…», «Подумавши,  я прийшов до висновку…».

              Саме під час таких уроків діти вчаться висловлювати свої думки, приймати рішення, креативно мислити, самостійно обирати шлях, досліджува-ти проблему , шукають варіанти рішення проблем. Глибоко переконана, що тільки поєднання навчальної діяльності з виховною роботою та  використанням сучасних технологій  сприятиме досягненню високого рівня знань учнів.

               Результатами моєї праці є постійна участь учнів у конкурсі знавців української мови  ім. П.Яцика , конкурсах «Кенгуру» та «Колосок». Так, у

2010 році Ливацький П. зайняв IV місце у конкурсі знавців української мови,

 у 2013 році: Вельган В. – сертифікат «Відмінний результат» за участь у конкурсі «Кенгуру», Мартинів Х. та Вельган Х. – сертифікати «Добрий результат».          

              Навчальний процес планую таким чином, щоб робота над розвитком пізнавальної активності учнів тісно перепліталася з формуванням творчої осо-

бистості дитини. «Для дітей творчість є життям. Дитина насолоджується діяльністю, яка приносить їй радість відкриття»[3, с.27]. Розумію, що позитив-них результатів у навчально – виховному процесі досягну лише тоді, коли створю належні умови для реалізації творчого потенціалу кожної дитини. Молодший школяр відрізняється від дорослої людини не обсягом знань і умінь, а тим, що він про все судить по – своєму, у нього інша логіка, а не просто «менш логічна», ніж у вчителя чи батьків. І те нове, що відкриватиму дитині у школі – це не «додаток», а кардинальна перебудова її досвіду,в результаті якої і з’являється новий, розумний погляд на світ. Тому намагаюся бути творчою, щоб навчальний процес був цікавим, різнобічним і результативним. Найвдалішим  для мене є той урок, на якому мені вдалося дати дітям відчути радість праці, щастя успіху в навчанні.

                Та значна роль в навчанні та вихованні школярів належить батькам. І тому, намагаюся зробити батьків активними учасниками педагогічного процесу. Підтримую і заохочую батьків до участі у діяльності, спонукаю до бажання ділитися досвідом, доводжу, що все робиться заради спільного інтересу – їхніх дітей.

               В організації виховної роботи я дотримуюсь такої системи:

o   формування морально-ціннісних взаємин;

o   робота з обдарованими дітьми;

o   формування творчого підходу до праці;

o   формування особистості, зорієнтованої на здоровий спосіб життя;

o   формування екологічної культури, гармонії відносин з природою;

o   розвиток художньо-естетичної культури;

o   розвиток пізнавальної активності та культури розумової праці.

    На мій погляд,  проблема над якою я працюю, залишається актуаль-ною і надалі. Тому, що проблема розвитку пізнавальної активності при вивченні граматичного матеріалу, зокрема, частин мови, до цього часу ще недостатньо розроблена у психолого-педагогічній та методичній літературі. А вчитель зможе досягти своєї мети тільки тоді, коли він наполегливо і повсякденно дбатиме про удосконалення методів і форм. Коли логічність і переконливість, яскравість і емоційність пронизуватимуть кожний крок його роботи з учнями на уроці. Лише  творчість і працелюбність вчителя є запорукою успіхів учнів.

                    Список використаної літератури:

1.Барна М.М., Бущак Г.А., Волощенко О.В., Калька Н.М.Ключі до подолання педагогічних стереотипів.Навчально – методичний посібник. – Астон. – 2008 .

2.Горська О., Живицька Л.Активні методи навчання при викладанні методики мови. – Переяслав – Хмельницький, 2003. – с.35.

3.Олешко Н. Активізація навчальної діяльності молодших школярів засобами мистецтва – Початкова  школа ,2008 - №2  - с. 27.

4.Пометун О.Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання .– К.: А.С.К., 2004. – с.9.

5.Шейко Г.К. Інноваційні методи роботи в початковій школі .– Х.: Видавництво «Ранок», 2008. – с.2.

6.Ярмаченко М.Д.Педагогічний словник .– К.: Пед.думка, 2001. – с.21.