А вже весна, а вже красна

(виховний захід)

Мета. Розширити знання учнів про святкування приходу весни. Розвивати пізнавальну активність. Відроджувати звичаї та обряди нашого народу. Виховувати у школярів почуття любові до свого народу.

1 учень.  Добрий день вам, люди добрі,

                Що сидять у цій господі!

                Раді з святом вас вітати,

                Щастя і добра бажати.

2учень.    Вас вітаємо, гості милі,

                На нашому святі.

                За все дякують вам щиро

                Учні в нашім класі.

Інсценізація ,,На галявині “  

Сонячний промінчик.    Я-сонячний промінчик

                                         На землю вже зійшов.

                                         Гей,квіточки,годі вже спати!

                                         Час уже давно вставати!

                                         Гляньте,сонечко сміється,

                                         В небі жайворонок в’ється.

(Діти-квіти пробуджуються,позіхають,встають).

- Що трапилося?Чую дзвін?Та звідки він?

- Хто нас розбудив?Ми так солодко спали!

-І струмочок  чомусь не дзюрчить…Певно ми швидко прокинулись. Давайте  ще поспимо.

- Ні,ви чуєте,нас справді хтось хоче розбудити!

Сонячний промінчик.  Прокидайтеся, прокидайтеся !

                                       Це я,сонячний промінчик.

                                         Годі спати,милі квіточки!

                                         На вас чекає велика справа.

Квіти. На нас?Але ж ми такі маленькі,

            Хіба ми можемо комусь допомогти?

Сонячний промінчик.    Що ж,вставайте,любі діти,

                                         Пісню заведемо,

                                          Будем весну прославляти

                                          Веснянку співати!

Веснянка,,А вже красне сонечко’’

Звірята. Де ти, Білочко, живеш?

                Що ти,Білочко, гризеш?

Білочка. У зеленому ліску

                У дуплі, у соснячку

                 Я гризу, гризу

                  І горішки, і гриби,

                  І колючії шишки.

Звірята. А в морози люті, злі

                Ти не мерзнеш у дуплі?

Білочка. Мене добре зігріва

                Моя шубка хутрова.

                А тому зимові дні

                 Мені зовсім не страшні.

Зима. Іду, іду, снігу намету.

          З вами разом поспіваю,потанцюю,

          Бо ще силу свою чую.

Сорока. Зимонько, зимонько! Снігом не труси

                І морозу, морозити не вели.

                Бач он, зайчик сидить

                І від холоду тремтить.

Зайчик. Хто мене пожаліє?

              Лапки мені погріє?

              Не мети,Зимонько,снігами,

              А приходь з іграми й піснями.

Зима. . Іду, іду, снігу намету.

             З вами разом поспіваю, потанцюю,

             Бо ще силу свою чую.

Веснянка ,,Подоляночка’’.

Білочка. О! Котик! Де це ти тут взявся?

Котик. У нас в селі говорять,

              Що скоро весна.

              І прийде вона з лісу.

              То я прийшов по квіти для своєї Киці!

             Ялиночко,  ялинко, я дам тобі сніжинку,

             Ще й снігову спідницю.

            Дай квіточку для Киці!

Білочка. Не дасть тобі ялинка квіточки, у неї тільки шишки. Піди попроси у

                  верби.

Котик. Ой, Вербичко – сестричко,

              Вродливе твоє личко.

             Дай квіточку маленьку,

             Таку, як я, сіреньку.

             Пухку, як паляниця,

           Щоб привітати Кицю!

Білочка. Спить верба,не чує. Треба Сонечко покликати,щоб кущик зігріло.

Білочка і котик. Вийди, вийди, Сонечко,

                              Та на наше полечко!

                              На наш ліс чудовий,

                               На кущик вербовий.

Виходить Сонечко.

Сонечко. Я ходжу по діброві, як сонячна лисичка.

                  Котики вербові, жмурте жовті личка.

                  Прокидайтесь, любі, хоч ви трішки сонні,

                  Грійте лапенята на яснім осонні.

Дає Котикові гілочки верби.

Зима.  Сонце, ти не посміхайся,

            Не котися по землі!

             Роздивися, ще все дрімає

             В лісі, в лузі, на ріллі…

Зайчик,Сорока. Ой, давній знайомий! Мабуть, якусь новину приніс?

Дятел. А як же без новин? Я без новин не можу. В лісі таке робиться!

               Мов на крилах диво-птиці,

               На величній колісниці

               Синьоока, світлолиця,

               Мчить краса, Весна – дівиця!

Квіти. Дуже добре. Де ж вона, чарівниця та, Весна?

            Мабуть,  Дятле, не зівай,

            Швидше Весну погукай.

Дятел. Тук-тук, Весно, прийди красно!

Виходить Зима.

Дятел. Оце так! Звали Весну, а прийшла Зима!

Зима. Помовчи, дзьобатий! А то зараз напущу морозу і ти перетворишся на бу-

рульку.

Квіти. А й справді, Зимо! Та ти, мабуть, заблукала. Тобі вже давно час піти.

Зима. Диви, яка балакуча! Не тобі вказувати, коли мені піти. Я сама собі господиня.

Дятел. Знову зима! У мене вже й так живіт до кісток примерз із голоду, та й лапи синього кольору після зими. Їсти хочеться…Комашок, павучків.

Любе, Сонечко, піди,

До нас Весну приведи!

Заходить Весна.

Весна. З привітанням журавля я пробуджую поля,

             Небеса і ручаї, та заквітчую гаї.

             І усякий мене зна. Відгадали? Я…(Весна).

Білочка. Ну що ж, присіла, відпочила? Час і дива творити.

Весна. Махну рукою правою -

            Розтане сніг навкруг.

            Махну рукою лівою -

            Зазеленіє луг.

Пролісок. Я – перша квіточка весни,

                  Я – пролісковий цвіт.

                  Я пережив зимові сни

                  І знов родивсь на світ.

                  Зелені ручечки мої

                  Листочками зовуть.

                  Я полюбив ліси й гаї

   Живу я здавна тут.

   У мене очі голубі -

   Такі, як неба синь.

   Росту між кленів, між дубів,

   Люблю і сонце, й тінь.

   І вірю: люблять всі мене,

  Як весну золоту,

  Бо знають, що зима мине,

  Коли я розцвіту.

Сонце. Весно – чарівнице,

            Ти – наша  цариця.

             Пошли свій наказ,

             Щоб комахи прокидались враз.

             Час їм вставати,

             Квіти запиляти.

Мурашка. Я всміхаюсь сонечку:

                    ,,Здрастуй, золоте! ‘’

                    Я всміхаюсь квітонці,

                     Хай вона цвіте.

                    Я всміхаюсь дощику:

                    ,,Лийся, мов з відра!’’

                    Друзям усміхаюся -

                   Зичу їм добра.

Веснянка ,,Царівна’’.

Сценка «Горщик каші»

- Весна іде, літо веде.

- Пора вже і кашу закопати, щоб урожай був багатий.

(Бере горщик з кашею).

- Ой, новенький горщик,

Пшоняная каша,

Щоб щасливо вам жилося,

Родинонько наша.

- Закопаймо кашу, родино,

Щоб нам добре жито родило.

І житечко,і ячмінь,

Щоб у щасті жити всім.

-І житечко, і овес,

Щоб живим був рід увесь!

- А у нас же кругом пшениця?

- Чи жито, чи пшениця,

Аби було чим живиться.

- Дай, Боже, три дощі і три мжички,

Щоб родила жито й пшеничка!

Разом. Роди, земле, жито, пшеницю і всяку пашницю!

Веснянка ,,Вербовая дощечка”.

Весна. Привела я вам три парубки красні, три місяці ясні!

Березень.   Я – перший місяць весни,

                   Я-пролісковий цвіт.

                   Я пережив зимові сни

                   І знов родивсь на світ.

Квітень. Я – квітень ,славний квітникар,

                Сонячно і рясно

                 Уквітчав вам календар

                 Першим цвітом-рястом.

Травень. А чим же місяць травень

                 Поміж братами славен?

                 Іду і весело співаю,

                 Дощами землю поливаю,

                 Святковими піснями

                 І громом над полями.

Весна. Принесу тепла багато,

            Навкруги хай все цвіте!

            Щоб раділи всі звірята,

            Сонце хай добро несе!

            Веснянка,,Ку-ку, чути в ліску’’.

Сорока.  Скрізь і всюди я літала,

                Чула дивну новину:

                 Нещодавно Курка з Півнем

                 Поселились в теремку.

                 Не сенсація, звичайно,

                Але слухайте оце:

                Вони разом народили

               Чарівне якесь яйце!

Курка. Уже проліски блакитні розцвіли,

             Струмочок весняний розлився.

             Милий Півнику, а з нашого яйця

             До цих пір ніхто не народився.

Півник. Не хвилюйся, добра мамо Квочко,

                Бо мине ще небагато днів,

                І маленький син,а може дочка

                Нас порадує появою на світ!

Курочка. Як я, Півнику, чекаю нетерпляче

                 На мале, пухкесеньке курча.

                  Дуже хочу вже його побачить…

Півник. Тоді , Курочко, яєчко це візьмемо

               І його до сонечка

               Іншим боком обернемо.

               Нехай сонечко його зігріє

               Нехай збудеться скоріше наша мрія!

Курчатко. У яєчні – хатці  я жило

                   І весни так довго я чекало.

                   А послало сонечко тепло -

                   Шкаралупку дзьобиком прорвало.

                   Я – Курча ,я – малесеньке Курчатко.

                   Народилось я сьогодні навесні

                   І співаю для матусі ці пісні.

                   Ой який же навколо цікавий світ!

                  Ой яке ж навколо небо чисте!

                   Моя мама – Курочка ряба,

                 А мій тато-Півник голосистий.

,, Пісня на добро “.

  

Список використаної літератури:

1. Мельничук О.П. Розробки виховних заходів. – ТОВ «Юлат», 2005.

2. Нечаєва Л.І. Свято в школі: Методичний посібник. – Кам’янець – Подільський : Абетка – НОВА, 2002.

3. Інтернет ресурси.